1-а СамуїловаРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Немає святого, подібного Господу, немає ніко́го, крім Те́бе, і скелі немає, як Бог наш! |
|
3 Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки! |
|
4 Лук сильних пола́маний, а немічні опереза́лися силою! |
|
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімо́х породила, а многодітна — знеси́ліла. |
|
6 Госпо́дь побиває й оживлює, до шео́лу знижає й підно́сить до неба. |
|
7 Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує. |
|
8 Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну. |
|
9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік. |
|
10 Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кі́нці землі! І Він подасть силу Своєму царе́ві, і рога повищить Свого помаза́нця!“ |
|
11 |
|
12 А сини Ілі́я були люди негідні, — вони не знали Господа, |
|
13 ані зви́чаю священичого з народом. Коли хто прино́сив жертву, то, як варилося м'ясо, прихо́див священиків слуга, а в його руці — тризубе виде́льце. |
|
14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горня́ти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що прихо́див туди до Шіло́. |
|
15 Також поки пали́ли лій, то прихо́див священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: „Дай м'яса на печеню для священика, бо він не ві́зьме від тебе м'яса варе́ного, а тільки сире!“ |
|
16 А як той чоловік відповідав йому: „Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!“ А той говорив: „Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму́ силою!“ |
|
17 І був гріх тих юнакі́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву |
|
18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляни́м ефо́дом. |
|
19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і прино́сила йому з року на рік, коли прихо́дила з своїм мужем прино́сити річну жертву. |
|
20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: „Нехай Господь дасть тобі наща́дків від цієї жінки, за ві́дданого, що Господь узяв“. І пішли вони на місце своє. |
|
21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітні́ла, та й породила трьох синів та дві до́чки. А о́трок Самуїл ріс із Господом. |
|
22 А Ілі́й був дуже стари́й. І почув він усе, що́ сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту. |
|
23 І він сказав їм: „Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. |
|
24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній наро́д від Закону! |
|
25 Якщо хто згрішить супроти люди́ни, то помо́ляться за неї перед Богом. А якщо люди́на згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?“ Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх. |
|
26 А о́трок Самуїл усе ріс, та здобува́в ла́ску як у Господа, так і в людей. |
|
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: „Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився до́мові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? |
|
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефо́да перед Моїм лицем. І дав Я до́мові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. |
|
29 Чого ж ви бере́те під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого да́ру перед лицем Моїм. |
|
30 Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені! |
|
31 Ось приходять дні, і Я відітну́ раме́но твоє та раме́но дому батька твого, щоб не було старо́го в домі твоєму. |
|
32 І побачиш біду Мого ме́шкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізра́їлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. |
|
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь до́ріст твого дому повмирає в силі віку. |
|
34 А оце тобі озна́ка, що при́йде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — оби́два вони помруть одно́го дня. |
|
35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм пома́занцем по всі дні. |
|
36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, при́йде вклонятися йому за аґору срібла та за бухане́ць хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба“. |
1-я книга ЦарствГлава 2 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 и не заботились о долге священника перед народом. Вот что священники должны были делать: каждый раз, когда кто-либо приносил жертву, священник должен был положить мясо в котёл с кипящей водой. Затем помощник священника приносил специальную вилку с тремя зубцами |
|
14 и этой вилкой доставал немного мяса из котла. Священник брал себе только то мясо, которое накололось на вилку. Так священники должны были поступать во время каждого жертвоприношения в Силоме. |
|
15 |
|
16 И если люди, приносившие жертву, говорили: |
|
17 |
|
18 |
|
19 Каждый год мать Самуила шила ему маленькую верхнюю одежду и приносила её, когда приходила с мужем в Силом для приношения ежегодной жертвы. |
|
20 Илий благословил Елкану и его жену такими словами: |
|
21 Господь был добр к Анне, и она родила еще трёх сыновей и двух дочерей. А мальчик Самуил рос возле Господа. |
|
22 |
|
23 Илий сказал сыновьям: |
|
24 Дети мои, не поступайте так! Плохая молва идёт о вас среди народа Господа. |
|
25 Если человек согрешит против другого человека, Бог может помочь ему. Но, если человек согрешит против Господа, кто тогда сможет ему помочь?» |
|
26 |
|
27 |
|
28 Из всех израильских родов Я выбрал твой род. Я выбрал их Себе в священники, чтобы они приносили жертвы на Моём алтаре, сжигали благовонное курение и носили ефод. Я давал твоей семье мясо от всех жертв, которые народ Израиля приносил Мне. |
|
29 Так почему же вы не чтите эти жертвы и приношения? Ты предпочитаешь Мне своих сыновей и жиреешь от лучших частей мяса, которое народ Израиля приносит Мне”». |
|
30 |
|
31 Наступит время, когда Я уничтожу всех твоих потомков, и никто в твоей семье не доживёт до старости. |
|
32 Израиль будет процветать, но ты будешь видеть бедствия дома своего. Никто в твоей семье не доживёт до старости. |
|
33 Лишь одного человека Я оставлю служить священником у Моего алтаря, и только он доживёт до глубокой старости. Он будет жить, пока его глаза не ослепнут и пока силы не оставят его. Все твои потомки умрут от меча. |
|
34 Я дам тебе знамение, которое покажет, что всё это совершится. Оба твои сына, Офни и Финеес, умрут в один и тот же день. |
|
35 Я выберу себе верного священника, который будет слушать Меня и поступать так, как Я захочу. Я сделаю его род сильным, и он вечно будет служить перед Моим помазанником. |
|
36 Тогда каждый оставшийся из твоей семьи придёт к этому священнику и низко поклонится ему, и будет умолять его дать немного денег или кусок хлеба. Он скажет: „Позволь мне исполнять обязанности священника, чтобы только мне иметь пропитание”». |
1-а СамуїловаРозділ 2 |
1-я книга ЦарствГлава 2 |
|
1 |
1 |
|
2 Немає святого, подібного Господу, немає ніко́го, крім Те́бе, і скелі немає, як Бог наш! |
2 |
|
3 Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки! |
3 |
|
4 Лук сильних пола́маний, а немічні опереза́лися силою! |
4 |
|
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімо́х породила, а многодітна — знеси́ліла. |
5 |
|
6 Госпо́дь побиває й оживлює, до шео́лу знижає й підно́сить до неба. |
6 |
|
7 Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує. |
7 |
|
8 Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну. |
8 |
|
9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік. |
9 |
|
10 Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кі́нці землі! І Він подасть силу Своєму царе́ві, і рога повищить Свого помаза́нця!“ |
10 |
|
11 |
11 |
|
12 А сини Ілі́я були люди негідні, — вони не знали Господа, |
12 |
|
13 ані зви́чаю священичого з народом. Коли хто прино́сив жертву, то, як варилося м'ясо, прихо́див священиків слуга, а в його руці — тризубе виде́льце. |
13 и не заботились о долге священника перед народом. Вот что священники должны были делать: каждый раз, когда кто-либо приносил жертву, священник должен был положить мясо в котёл с кипящей водой. Затем помощник священника приносил специальную вилку с тремя зубцами |
|
14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горня́ти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що прихо́див туди до Шіло́. |
14 и этой вилкой доставал немного мяса из котла. Священник брал себе только то мясо, которое накололось на вилку. Так священники должны были поступать во время каждого жертвоприношения в Силоме. |
|
15 Також поки пали́ли лій, то прихо́див священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: „Дай м'яса на печеню для священика, бо він не ві́зьме від тебе м'яса варе́ного, а тільки сире!“ |
15 |
|
16 А як той чоловік відповідав йому: „Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!“ А той говорив: „Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму́ силою!“ |
16 И если люди, приносившие жертву, говорили: |
|
17 І був гріх тих юнакі́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву |
17 |
|
18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляни́м ефо́дом. |
18 |
|
19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і прино́сила йому з року на рік, коли прихо́дила з своїм мужем прино́сити річну жертву. |
19 Каждый год мать Самуила шила ему маленькую верхнюю одежду и приносила её, когда приходила с мужем в Силом для приношения ежегодной жертвы. |
|
20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: „Нехай Господь дасть тобі наща́дків від цієї жінки, за ві́дданого, що Господь узяв“. І пішли вони на місце своє. |
20 Илий благословил Елкану и его жену такими словами: |
|
21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітні́ла, та й породила трьох синів та дві до́чки. А о́трок Самуїл ріс із Господом. |
21 Господь был добр к Анне, и она родила еще трёх сыновей и двух дочерей. А мальчик Самуил рос возле Господа. |
|
22 А Ілі́й був дуже стари́й. І почув він усе, що́ сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту. |
22 |
|
23 І він сказав їм: „Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу. |
23 Илий сказал сыновьям: |
|
24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній наро́д від Закону! |
24 Дети мои, не поступайте так! Плохая молва идёт о вас среди народа Господа. |
|
25 Якщо хто згрішить супроти люди́ни, то помо́ляться за неї перед Богом. А якщо люди́на згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?“ Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх. |
25 Если человек согрешит против другого человека, Бог может помочь ему. Но, если человек согрешит против Господа, кто тогда сможет ему помочь?» |
|
26 А о́трок Самуїл усе ріс, та здобува́в ла́ску як у Господа, так і в людей. |
26 |
|
27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: „Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився до́мові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі? |
27 |
|
28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефо́да перед Моїм лицем. І дав Я до́мові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів. |
28 Из всех израильских родов Я выбрал твой род. Я выбрал их Себе в священники, чтобы они приносили жертвы на Моём алтаре, сжигали благовонное курение и носили ефод. Я давал твоей семье мясо от всех жертв, которые народ Израиля приносил Мне. |
|
29 Чого ж ви бере́те під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого да́ру перед лицем Моїм. |
29 Так почему же вы не чтите эти жертвы и приношения? Ты предпочитаешь Мне своих сыновей и жиреешь от лучших частей мяса, которое народ Израиля приносит Мне”». |
|
30 Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені! |
30 |
|
31 Ось приходять дні, і Я відітну́ раме́но твоє та раме́но дому батька твого, щоб не було старо́го в домі твоєму. |
31 Наступит время, когда Я уничтожу всех твоих потомков, и никто в твоей семье не доживёт до старости. |
|
32 І побачиш біду Мого ме́шкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізра́їлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні. |
32 Израиль будет процветать, но ты будешь видеть бедствия дома своего. Никто в твоей семье не доживёт до старости. |
|
33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь до́ріст твого дому повмирає в силі віку. |
33 Лишь одного человека Я оставлю служить священником у Моего алтаря, и только он доживёт до глубокой старости. Он будет жить, пока его глаза не ослепнут и пока силы не оставят его. Все твои потомки умрут от меча. |
|
34 А оце тобі озна́ка, що при́йде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — оби́два вони помруть одно́го дня. |
34 Я дам тебе знамение, которое покажет, что всё это совершится. Оба твои сына, Офни и Финеес, умрут в один и тот же день. |
|
35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм пома́занцем по всі дні. |
35 Я выберу себе верного священника, который будет слушать Меня и поступать так, как Я захочу. Я сделаю его род сильным, и он вечно будет служить перед Моим помазанником. |
|
36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, при́йде вклонятися йому за аґору срібла та за бухане́ць хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба“. |
36 Тогда каждый оставшийся из твоей семьи придёт к этому священнику и низко поклонится ему, и будет умолять его дать немного денег или кусок хлеба. Он скажет: „Позволь мне исполнять обязанности священника, чтобы только мне иметь пропитание”». |